RUS | UKR | EN | DE



Bibliothek

Bibliothek / Gesetze

Закон України №692 «Про захист тварин від жорстокого поводження» (3447-IV)

реєстраційний код:
35547/2006

ЗАКОН УКРАЇНИ

692 Про захист тварин від жорстокого поводження
Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009

Цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

С т а т т я 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

тварини — біологічні об’єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові;

дикі тварини — тварини, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах;

домашні тварини — собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі;

Юридичний комментар

— Чем хороший менеджер отличается от хорошего юриста?

— Хороший менеджер найдет решение к любой проблеме, а хороший юрист найдет проблему к любому решению.

© Народное творчество

Проблема правосуб’єктності тварин

Бондар Л. О., к. ю. н., доцент кафедри ЦТП

У теорії права суб’єктом права називають особу, що має правосуб’єктність, є учасником правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків. Традиційно до суб’єктів права відносять фізичних осіб, юридичних осіб, державу [1, с. 355]. Тварини ж традиційно вважалися об’єктами правовідносин: вітчизняна наука заперечувала і продовжує заперечувати можливість наділення тварин правосуб’єктністю, їх можливість мати права. Однак, нещодавно сталася одна подія, яка, хоча й не набула широкого розголосу у юридичних колах, без перебільшення є революційною. Йдеться про прийняття Закону України „Про захист тварин від жорстокого поводження” від 21 лютого 2006 року. У преамбулі цього Закону написано дослівно таке: „Цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав (курсив мій – Л. Б.) та укріплення моральності й гуманності суспільства”. Закон цей передбачає захист прав тварин, що означає наділення їх правосуб’єктністю, тобто здатністю мати юридичні права. Відтепер тварини в нашій країні є суб’єктами права, учасниками правовідносин. Це є революційний злам у теорії права, у сучасному розмінні правосуб’єктності, нарешті – у вітчизняній правовій системі.

Ідея правосуб’єктності природних об’єктів не є новою. Її висловлював американський вчений С. Стоун ще у 1972 році: він обґрунтував тезу про необхідність юридичного закріплення прав природних об’єктів [2]. За його логікою, нерозумно відмовляти у правосуб’єктності природним об’єктам тільки тому, що струмки і дерева не можуть розмовляти: юридичні особи, держави, немовлята, недієздатні особи також не можуть розмовляти, але їх права та інтереси відстоюють повноважні представники – вони виступають від їх імені. На його думку, природні об’єкти повинні мати правосуб’єктність так само, як і неосудні особи, які фактично живуть рослинним життям. Від імені природних об’єктів повинні виступати активісти громадських екологічних організацій, інші зацікавлені особи шляхом встановлення опіки над ними. Ідеї Стоуна, щоправда, не набули втілення у законодавстві більшості країн світу: тварини майже у всьому світі позбавлені правосуб’єктності, так само й у міжнародно-правових актах тварини не виступають як суб’єкти права.

І ось, як не дивно, виняток ми маємо саме в Україні. Відтепер у нас на законодавчому рівні втілено ідеї Стоуна щодо правосуб’єктності природних об’єктів. Поки що це стосується тільки тварин, але у майбутньому нас можуть чекати нові законодавчі сюрпризи. Поповнення тваринами списку суб’єктів екологічних правовідносин породжує низку правових проблем: обсяг їх правосуб’єктності, момент її виникнення і припинення, чи залишаються тварини об’єктами правовідносин, чи всі тварини є рівними перед законом, конфлікт прав людини і прав тварини, можливість тварин мати обов’язки і нести правову відповідальність, їх можливість бути позивачем і відповідачем у суді, бути власником майна, вчиняти правочини, порядок встановлення опіки над ними, механізм їх ідентифікації та паспортизації тощо.

Під тваринами ст. 1 Закону „Про захист тварин від жорстокого поводження” розуміє біологічні об’єкти, що відносяться до фауни. До фауни, як відомо, відносяться і найпростіші одноклітинні організми, але не відносяться бактерії і віруси. Враховуючи, що ст. 3 Закону України „Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 року до об’єктів тваринного світу відносить також безхребетних тварин: членистоногих, молюсків, голкошкірих тощо у всьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), можна стверджувати, що правосуб’єктність тварин поширюється і на найпростіших, комах (у тому числі комарів, тарганів, павуків), мишей, пацюків тощо. Моментом виникнення правосуб’єктності тварин, з огляду на ст. 3 Закону „Про тваринний світ” є момент відокремлення відповідного об’єкту тваринного світу від материнського організму: ікри, яєць, приплоду тощо. Інакше кажучи, у той момент, як курка відклала яєчко – воно одразу набуло прав згідно з Законом „Про захист тварин від жорстокого поводження”. Яким же є зміст правосуб’єктності цього яєчка?

Сам Стоун, обґрунтовуючи необхідність наділення правами природних об’єктів, зазначав, що правосуб’єктність природних об’єктів не означає, що вони повинні мати усі права, які можуть належати людині [2, с. 525]. Ми можемо говорити про те, що тварини є особливими суб’єктами права і зміст їх правосуб’єктності не є тотожним змісту правосуб’єктності людини. Поза сумнівом, правосуб’єктність тварин передбачає тільки правоздатність, але не передбачає дієздатності. Отже, коли йдеться про права тварин – реалізація їх може здійснюватися тільки через відповідних людей: власників цих тварин, їх опікунів чи інших зацікавлених осіб. Крім того, тварини не можуть мати обов’язків і не можуть бути притягнуті до правової відповідальності. Правосуб’єктність тварин можна назвати спеціальною за аналогією зі спеціальною правосуб’єктністю юридичних осіб, яка існувала до моменту набрання чинності новим Цивільним кодексом України. Спеціальна правосуб’єктність тварин передбачає їх можливість мати тільки такі права, які передбачені Законом „Про захист тварин від жорстокого поводження”: право на життя, на гуманне ставлення до себе, на захист від жорстокого поводження, право на безпеку, на ветеринарну допомогу, на евтаназію.

На підставі викладеного, можна зробити висновок, що відтепер у вітчизняній правовій системі тварини стали суб’єктами права – це суперечить самій ідеї суб’єкту права як розумного суб’єкту і хочеться вірити, що ця прикра помилка незабаром буде усунена шляхом внесення відповідних змін до Закону „Про захист тварин від жорстокого поводження”.

1. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник.- Х.: Консум, 2005.- 656 с.

2. Stone C. ‘Should Trees have Standing? – Towards Legal Rights for Natural Objects’// Cases and Materials on International Law/ Martin Dixon and Robert Mccorquodale.- London, 1995.- P. 524-525.

Адреса статті в Інтернет: http://ladymyr.blog-city.com/tvaryny.htm

 
Комментарий специалиста

Зачем нужны права дикой природе

В.Е. Борейко

Сразу отмечу, что я являюсь сторонником взглядов американского юриста и экофилософа Кристофера Стоуна. Не могу также не согласиться со своим коллегой, российским поборником освобождения животных Т.Н. Павловой, что “признание прав животных ставит вопрос о правильных и неправильных действиях без учета их последствий, т. к. права не зависят от пользы. Морально правильные действия не могут оцениваться с позиции пользы. Неправильное действие всегда аморально, даже если оно может принести кому-то пользу” (Павлова, 1998).

К. Стоун идет дальше, предлагая узаконить не только моральный, но и юридический статус животных, растений и объектов дикой природы. По сути, его предложения производят настоящую революцию как в теории, так и практике природоохраны. По его мнению, предоставление животным и другим составным частям дикой природы юридических прав автоматически даст следующие преимущества: 1) нарушение прав дикой природы повлечет за собой возбуждение уголовной ответственности; 2) при рассмотрении вопроса о снятии наказания суд должен принимать во внимание нанесенный ущерб; 3) после освобождения от наказания в выигрыше должна оставаться потерпевшая сторона.

К сожалению, не только юридический, но и моральный статус животных, не говоря уже о растениях или участках дикой природы, совершенно не учитывается в современном природоохранном законодательстве. Так, ни в российском, ни в украинском законе “О животном мире” даже косвенно не защищаются моральные права животных на жизнь и свободу. В результате мы имеем широко распространенную практику, когда аморальные действия по отношению к диким животным не противоречат природоохранному законодательству, а совершаются в правовом поле. Яркий пример – завоз в Украине в 1999 г. в Чернобыльскую радиоактивную зону лошадей Пржевальского. Чем нарушено их моральное право на здоровую среду обитания.

Можно понять Джея Кантора и других оппонентов Кристофера Стоуна. Придание объектам дикой природы моральных прав, не говоря уже о юридических, нонсенс. К этому предложению сначала нужно привыкнуть. Признание прав подразумевает сложный оценочный процесс. Со временем, из-за социального консенсуса или укоренившейся веры, определенные права могут именоваться моральными и быть узаконены в этических или религиозных кодексах. Права могут считаться моральными, когда они происходят от поведения, которое кажется всеобщим и естественным.

Критикуя К. Стоуна, Д. Кантор совершенно упустил из виду, что в разные времена и у разных народов некоторые животные уже наделялись как моральными, так и юридическими правами. Вспомним хотя бы уголовные и гражданские процессы против свиней, коров, собак, петухов и т. д., проводившиеся в средневековой Европе. В России, например, во второй половине XVII века одного козла осудили к ссылке в Сибирь (Фишер, 1899).

Свое право на часть добычи имели охотничьи сокола и орлы в Аравии и Персии во времена светских охот. Южноамериканские индейцы считают попугаев и некоторых грызунов “единственными хозяевами лесов”. Право животным на отдых дают заповеди иудаизма. В одном из папирусов, найденных в пирамидах, сказано: “Не найдено ни одной жалобы со стороны быка против Н” (Борейко, 1999).

Все это подтверждает тот взгляд, что в разных культурах уже были прецеденты предоставления прав животным. Как правило, степень, до которой признаются права за конкретным существом, соответствуют оценке, которое дается этому существу тем, кто признает за ним права. В этом случае наиболее ценимое существо получает наибольшее количество прав.

Итак, какие моральные права мы можем предоставить диким животным?

  1. Право на жизнь
    Жизнь, как явление уникальное и обнаруженное пока только на Земле, сама по себе представляет ценность, а значит, все живые существа должны цениться и иметь хотя бы это основное моральное право.
  2. Право на свободу
    Свобода — лучшее условие существования дикого, в том числе и диких животных. Многие дикие животные не могут жить несвободными, в неволе.
  3. Право на защиту от ненужного страдания
    Это право очень важно для организмов, имеющих высокий филогенетический статус и испытывающих сильную боль при страдании.
  4. Право на продолжение жизни (репродукцию, воспроизводство)
    Можно предположить, что цель любого существа — воспроизводство себе подобных. В противном случае вид, к которому относится животное, может исчезнуть или значительно сократить свою численность.
  5. Право на здоровую среду обитания
    Любое животное, попав в нездоровую среду обитания, будет испытывать неблагоприятное воздействие, что может повлечь за собой заболевание или его смерть.
  6. Право на стремление к счастью
    В чем может состоять счастье для диких животных? Наверное в том, чтобы оставаться такими, какие они есть: дикими, свободными, сильными и необыкновенно красивыми.

Я согласен с К. Стоуном, что уже в недалеком будущем можно будет говорить о предоставлении моральных и юридических прав не только животным, но и растениям, и даже элементам неживой природы – рекам, горам, экосистемам, участкам дикой природы. Растениям могут быть предоставлены моральные права на жизнь, на возобновление, на обеспечение жизнедеятельности (почва, вода, солнечный свет), объектам неживой природы – право на собственное сохранение (на существование).

Один из главных аргументов, который использует Д. Кантор против К. Стоуна состоит в том, что, как считает Д. Кантор “необходимые предпосылки для обладания правами — это обладание внутренними непреходящими интересами и способность подвергаться ущербу в тех случаях, когда эти интересы задеваются, отвергаются, либо подвергаются угрозе”. По мнению Д. Кантора, растения или объекты неживой природы не имеют своих интересов, а значит, не могут обладать моральными правами. Однако в своей философской аргументации Д. Кантор использует только утилитаристский подход. В этом и состоит его основная ошибка. Дело в том, что кроме утилитаристского, существует еще два способа доказательства наличия или неналичия моральных прав — деонтологическое и религиозное. Согласно первому, растения и природные объекты имеют внутреннюю ценность (ценятся ради самого себя). А значит, имеют моральный статус, что является основанием для обладания моральными правами.

Согласно религиозному доказательству, все виды флоры, фауны и объекты неживой природы созданы Богом и существуют для Бога. А все, что создано Богом, имеет моральный статус, и значит — моральные права.

Если исходить из этих двух приведенных философских и религиозных обоснований, то растениям, рекам, скалам могут быть предоставлены моральные права. Естественно, со временем, при определенном уровне культуры, этики некоторые моральные права становятся правами юридическими.

Литература:

Борейко В.Е. (1999): Прорыв в экологическую этику. Киев: Киевский эколого-культурный центр. 1-128.

Павлова Т.Н. (1998): Биоэтика в высшей школе. Киев: Киевский эколого-культурный центр. 1-128.

Фишер С. (1899): Человек и животные. Этико-юридический очерк. СПб. 1-279.

Адрес статьи в Интернет: http://ecoforum2.narod.ru/hem31/discus5.htm

сільськогосподарські тварини — тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження;

безпритульні тварини — домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини;

експериментальна тварина — тварина, що використовується для проведення наукових дослідів, експериментів;

евтаназія — гуманні методи умертвіння тварин, що виключають їх передсмертні страждання;

жорстоке умертвіння тварин — умертвіння тварин без застосування знеболюючих засобів, що запобігають відчуттю тваринами болю і страху;

біостерилізація — позбавлення тварини хірургічним шляхом здатності до відтворення потомства (репродуктивної здатності);

жорстоке поводження з тваринами — знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів;

гуманне ставлення до тварин — дії, що відповідають вимогам захисту тварин від жорстокого поводження і передбачають доброзичливе ставлення до тварин, сприяння їх благу, покращання якості їх життя тощо;

карантинний майданчик — спеціально обладнані приміщення або частини приміщень, які призначені для тимчасового утримання домашніх тварин у разі їх вилову чи тимчасової ізоляції;

утримання в домашніх умовах — обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір’я окремого будинку;

притулки для тварин — неприбуткові установи, спеціально призначені та облаштовані для утримання безпритульних тварин.

С т а т т я 2. Нормативно-правове регулювання захисту тварин
від жорстокого поводження

Нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється цим Законом, законами України “Про тваринний світ”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про ветеринарну медицину”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про захист населення від інфекційних хвороб” та іншими нормативно-правовими актами, що прийняті відповідно до нього.

Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила щодо захисту тварин від жорстокого поводження, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

С т а т т я 3. Сфера дії цього Закону

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у зв’язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб.

Дія цього Закону не поширюється на установи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності:

  • скотарство, включаючи племінне скотарство;
  • поводження з тваринами на території державних природних заповідників та на інших особливо охоронюваних природних територіях;
  • мисливство, мисливське господарство, рибальство;
  • утримання домашніх тварин і племінна робота з ними;
  • використання тварин у цирках, зоопарках, на виставках та інших видовищних заходах;
  • використання тварин у спорті, у сфері відпочинку і розваг людей;
  • використання тварин у науково-дослідних і навчальних цілях, у тестуванні;
  • використання тварин у виробництві, у тому числі у виробництві біологічних препаратів;
  • інші види діяльності, де здійснюється вплив на тварин.

Дія цього Закону поширюється на поводження з тваринами незалежно від форми власності та інших речових прав на них.

С т а т т я 4. Основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження

Поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах:

  • жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;
  • забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
  • право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до цього Закону;
  • заборона жорстоких методів умертвіння тварин;
  • відповідальність за жорстоке поводження з тваринами;
  • утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

С т а т т я 5. Заборона пропаганди жорстокого поводження з тваринами

Забороняються пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, а також пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти.

Забороняється використання в розважальних або комерційних цілях матеріалів, що демонструють жорстоке поводження з тваринами.

С т а т т я 6. Виховання гуманного ставлення до тварин

Виховання гуманного ставлення до тварин є важливою складовою етичного, культурного та екологічного виховання громадян.

Виховання гуманного ставлення до тварин передбачає формування високого рівня еколого-етичної свідомості та культури громадян.

Виховання гуманного ставлення до тварин забезпечується шляхом викладання курсів з екологічної етики та гуманного ставлення до тварин у дошкільних навчальних закладах, у системі загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти.

Розділ II
ПРАВИЛА УТРИМАННЯ ТВАРИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЖОРСТОКІСТЬ

С т а т т я 7. Загальні правила утримання тварин, що виключають жорстокість

Умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.

Умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби.

Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог цього Закону.

Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Утримання тварин у дитячих закладах допускається за умови забезпечення постійного догляду за тваринами відповідно до вимог цього Закону.

С т а т т я 8. Особливості утримання диких тварин у неволі

Утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.

Утримання диких тварин у неволі без створення відповідних умов не допускається.

Утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Утримання диких тварин у неволі без дозволу допускається в разі тимчасового утримання врятованої постраждалої тварини.

Допускається утримання дрібних диких тварин, які традиційно утримуються людьми в неволі і можуть бути забезпечені умовами утримання відповідно до вимог цього Закону.

С т а т т я 9. Особливості утримання домашніх тварин

Особа, яка утримує домашню тварину, зобов’язана:

  • забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону;
  • дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з’являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх).

Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.

Особа, яка супроводжує тварину, зобов’язана забезпечити:

  • безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
  • безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
  • безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Дозволяється утримувати:

домашніх тварин — у квартирах, де проживає кілька сімей,— лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;

домашніх тварин — у “зоокутках” дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів — з дозволу відповідного органу за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини;

домашніх тварин — у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив’язі або без неї;

домашніх тварин — юридичними особами: для охорони — в обладнаних приміщеннях або на прив’язі; для дослідної мети — у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;

собак — без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов’язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

С т а т т я 10. Ветеринарне обслуговування тварин

Особа, яка утримує тварину, зобов’язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги.

У разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання особа, яка її утримує, зобов’язана негайно ізолювати таку тварину і звернутися до ветеринарного лікаря.

Ветеринарні процедури щодо тварин можуть здійснювати тільки особи, які мають відповідну фахову освіту.

Ветеринарне обслуговування повинно включати послуги з евтаназії тварин або новонародженого приплоду тварин.

С т а т т я 11. Транспортування тварин

При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу.

Транспортний засіб, призначений для перевезення тварин, повинен бути спеціально оснащений для того, щоб виключати травмування або загибель тварин.

При завантаженні і розвантаженні тварин мають використовуватися пристрої і прийоми, що виключають травмування і загибель тварин.

Транспортування тварин різних видів проводиться роздільно, за винятком таких їх видів, які природно контактують один з одним або є нейтральними один до одного.

Загиблі тварини і ті, що не підлягають подальшому транспортуванню, повинні бути усунуті від інших на першій же стоянці.

Правила транспортування тварин затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Перевезення тварин у транспорті загального користування здійснюється відповідно до правил перевезення тварин у транспорті загального користування.

С т а т т я 12. Особливості права власності та інших речових прав на тварин

Право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов’язком дотримання норм і вимог цього Закону.

Право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації.

Угоди, укладені особою, яка не досягла 18 років, з набуття або передачі права власності чи іншого речового права на тварину можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, якщо такі угоди укладені без згоди батьків цієї особи або осіб, що їх замінюють.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

С т а т т я 13. Умови угод, предметом яких є тварини

Продаж з попереднім виставленням пропонованих тварин для показу покупцям допускається в разі дотримання вимог цього Закону.

Продавець тварини зобов’язаний забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров’я та інші якості тварини, а також про умови її утримання.

Якщо продається дика тварина з числа видів, що занесені до Червоної книги України або підлягають охороні відповідно до чинних міжнародних договорів України, інша дика тварина, продавець тварини зобов’язаний також надати покупцеві документ, що засвідчує законність набуття такої тварини у власність.

Дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником.

Статтю 14 виключено на підставі Закону N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009


Cтавлення КТЗТ та АЗОУ до цієї зміни

С т а т т я 14. Ліцензування господарської діяльності, пов’язаної
з використанням та утриманням домашніх тварин

Ліцензуванню відповідно до закону підлягають такі види господарської діяльності:

  • розведення домашніх тварин (собак, котів, екзотичних та декоративних тварин) у племінних розплідниках;
  • дресирування собак;
  • підготовка фахівців у вищезазначених сферах.

С т а т т я 15. Притулки для тварин

Для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин.

Притулки для тварин можуть створюватися органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами.

Притулки для тварин проводять свою діяльність за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел.

Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Положення про притулок для тварин затверджується центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини.

С т а т т я 16. Регулювання чисельності диких тварин і тварин,
що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю
або частково створюваних діяльністю людини

Регулювання чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, здійснюється методами біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами, а в разі неможливості їх застосування — методами евтаназії.

С т а т т я 17. Умертвіння тварин

Умертвіння тварин допускається:

  • для одержання господарсько корисної продукції;
  • для припинення страждань тварин, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб;
  • за необхідності умертвіння новонародженого приплоду тварин;
  • при регулюванні чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини;
  • за необхідності умертвіння окремих тварин, які хворі на сказ чи на інше особливо небезпечне захворювання або є носіями особливо небезпечного захворювання;
  • за необхідності оборони від нападу тварини, якщо життя або здоров’я людей знаходиться в небезпеці.

При умертвінні тварин мають дотримуватися такі вимоги:

  • умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин;
  • приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути відокремлене від приміщення, де утримуються інші тварини;
  • забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін’єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та інші больові методи;
  • переробка тварин дозволяється тільки після їх умертвіння;
  • умертвіння тварин, що страждають, проводиться негайно, якщо їх страждання неможливо припинити іншим чином.
Розділ III
ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЖОРСТОКІСТЬ

С т а т т я 18. Загальні правила поводження з тваринами,
що виключають жорстокість

При поводженні з тваринами не допускається:

  • використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;
  • примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;
  • нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;
  • використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.

При проведенні больових процедур обов’язкове застосування знеболюючих препаратів.

Забороняється:

  • розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють їм страждання;
  • розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;
  • примушування до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання собак мисливських порід, інших ловчих звірів та птахів для полювання;
  • проведення генетичних змін на тваринах;
  • застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу;
  • інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.

С т а т т я 19. Поводження з дикими тваринами,
що перебувають у стані природної волі

Правила поводження з дикими тваринами, що перебувають у стані природної волі, визначаються законодавством про тваринний світ і цим Законом.

С т а т т я 20. Правила поводження з мисливськими тваринами
при полюванні на них

При видачі дозволу на добування мисливських тварин визначається спосіб добування і його відповідність вимогам цього Закону.

Технічні засоби, що використовуються при полюванні на диких тварин, повинні передбачати їх швидку смерть, що виключає страждання.

При полюванні на мисливських тварин забороняється застосовувати:

  • технічні засоби, які не передбачають їх швидку смерть і не виключають страждання;
  • транспортні та інші технічні засоби і обладнання, отрути, вибухові речовини, застосування яких призводить до масової загибелі тварин.

Забороняються полювання, вилов та інші форми добування мисливських тварин:

  • що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування;
  • у період розмноження, виховання потомства, а у випадку з мігруючими видами — під час їх повернення до місць розмноження;
  • вагітних самок;
  • дитинчат, не здатних до самостійного існування;
  • при переправі наземних тварин через водоймища;
  • у заповідниках, національних природних парках та регіональних ландшафтних парках для наукових, екопросвітницьких цілей без відповідних етичних експертиз.

Забороняється полювання у формі видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, передсмертні агонії тварин, використання при цьому інших тварин для умертвіння диких тварин.

Забороняється використання тварин із заподіянням їм страждань як живої приманки при полюванні, вилові та інших формах добування диких тварин.

С т а т т я 21. Правила поводження з тваринами в сільському господарстві, скотарстві, у рибному господарстві,
при отриманні продукції тваринного походження

Вимоги до порядку використання тварин у сільському господарстві відповідно до вимог цього Закону встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

У технології отримання від тварини продукції (доїння, стрижка, відгодівля тощо) не допускається застосування больових і травмуючих прийомів.

При розведенні тварин із застосуванням біотехнологічних і генно-інженерних методів не допускається зміна породи і зовнішнього вигляду тварин, якщо така зміна може призвести до страждань тварин.

С т а т т я 22. Правила поводження з домашніми тваринами,
що виключають жорстокість

При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов’язана:

  • дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
  • надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
  • забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання;
  • забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками;
  • забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
  • негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров’ю людині або іншим тваринам;
  • негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду;
  • запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.

С т а т т я 23. Правила поводження з тваринами, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини

Регулювання чисельності тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, проводиться відповідно до вимог цього Закону.

Вилов безпритульних (загублених, покинутих, залишених без опіки і бродячих) тварин проводиться з метою:

  • повернення їх володільцям;
  • регулювання їх чисельності відповідно до вимог цього Закону.

Забороняється використовувати методи вилову, технічні пристрої і препарати, що травмують тварин або небезпечні для їх життя і здоров’я.

У разі виникнення або загрози виникнення епізоотій і в інших небезпечних ситуаціях заходи, необхідні для скорочення чисельності тварин, які становлять небезпеку, регулюються в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

С т а т т я 24. Вилов та тимчасова ізоляція домашніх тварин

Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Тимчасовій ізоляції підлягають собаки, коти та інші домашні тварини в разі, якщо на це є відповідне рішення органів санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини, а також ті, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині.

Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.

Тимчасово ізольовані домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову повинні бути обстежені і після висновків державної установи ветеринарної медицини про стан здоров’я тварин повертаються власникам (після сплати витрат на обстеження і утримання), а в разі виявлення обставин, що можуть загрожувати життю та здоров’ю оточуючих, передаються спеціалізованим організаціям для подальшого лікування чи умертвіння.

Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.

Вилов собак, котів та інших домашніх тварин окремими громадянами забороняється, крім випадків, коли ці тварини є небезпечними для оточуючих та проявляють агресивність, створюючи загрозу безпеці людей.

Вилов собак, котів та інших домашніх тварин, як правило, проводиться за відсутності сторонніх осіб із 5-ї до 7-ї години або після 20-ї години (влітку — після 22-ї години).

Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов’язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред’явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.

Виловлені бродячі домашні тварини протягом п’яти днів з дня їх вилову утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути передані спеціалізованим організаціям за їх бажанням для передачі їх у спеціалізовані притулки.

Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.

У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Повернені власникам тварини підлягають щепленню проти сказу.

Власники зобов’язані протягом тридцяти днів утримувати таких тварин в ізольованому приміщенні і за вказівкою ветеринарної установи доставляти їх для огляду.

С т а т т я 25. Правила поводження з тваринами,
що використовуються у видовищних заходах, у спорті,
при організації дозвілля

Використання тварин у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля з метою отримання прибутку допускається за наявності дозволу на таку діяльність, що видається центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної медицини.

Демонстрація тварин на виставках, у зоопарках допускається за умови дотримання зоогігієнічних, ветеринарно-санітарних норм і правил, установлених для утримання тварин.

Створення зоопарку здійснюється на підставі дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

При поводженні з тваринами під час проведення спортивних, видовищних заходів, відео- та фотозйомок не допускається заподіяння їм травмувань, болю, знівечення, їх загибель.

Забороняється створення пересувних звіринців.

При дресируванні тварин не допускається:

  • нанесення тваринам побоїв, залякування, видалення кликів, кігтів тощо;
  • примушування тварин до виконання дій, що їх травмують.

Забороняється використання у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля тварин, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування.

Особа, яка утримує тварину, використання якої в циркових, спортивних та інших видовищних заходах є неможливим, зобов’язана забезпечити вказаній тварині умови утримання відповідно до вимог цього Закону.

Забороняється проведення боїв тварин, спортивних, видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, спостереження передсмертної агонії тварин, використання для умертвіння тварин інших тварин.

С т а т т я 26. Правила поводження з тваринами,
що використовуються в наукових експериментах, тестуванні,
навчальному процесі, виробництві біологічних препаратів

Використання тварин у наукових експериментах, біологічному тестуванні, навчальному процесі допускається лише в разі, якщо відсутня можливість заміни їх іншими альтернативними методами і об’єктами.

Перелік альтернативних методів і об’єктів для використання замість експериментальних тварин розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади з питань науки та освіти.

Робота з експериментальними тваринами може проводитися за наявності дозволу на проведення такого виду діяльності, що видається Комітетом з питань етики (біоетики) центрального органу виконавчої влади з питань науки та освіти.

Комітет з питань етики (біоетики) діє на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань науки та освіти.

До роботи з експериментальними тваринами допускаються особи, які мають вищу медичну, ветеринарну, зоотехнічну, біологічну або фармацевтичну освіту, здобуту у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації.

Процедури на експериментальних тваринах незалежно від їх цілей, за яких можлива небезпека травмування тварин або заподіяння їм гострих чи тривалих больових подразнень, проводяться в умовах знеболювання.

Експериментальна тварина, яка вже використовувалася у процедурі, може використовуватися в наступній процедурі лише після відновлення її стану здоров’я до нормального та за умови, якщо:

  • під час нової процедури до тварини застосовується загальна анестезія;
  • наступна процедура передбачає лише незначні втручання.

Забороняється використання в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі тварин, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування.

Забороняється застосування:

  • девокалізації тварин (позбавлення хірургічним шляхом можливості тварини видавати звуки);
  • травмуючих методів при відібранні з тварин клітин.

Забороняється проведення на тваринах демонстрацій у навчальних цілях, якщо явища, що демонструються, можуть бути показані на неживих об’єктах, у тому числі демонстрація рефлекторної діяльності організму.

Під час проведення практичних робіт у навчальному процесі забороняється вимагати від студентів виконання процедур, що призводять до смерті або травмування тварин, якщо це суперечить їхнім моральним або релігійним принципам. У цих випадках такі форми практичної роботи повинні бути замінені іншим завданням.

Експерименти на тваринах, що пов’язані з хірургічним та іншим ушкоджуючим впливом, не можуть проводитися за участю або в присутності осіб шкільного віку.

Тваринам, що використовувалися в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, надається кваліфікований догляд.

Нежиттєздатна експериментальна тварина умертвляється методами евтаназії до настання у тварини страждань. Методом евтаназії для експериментальних тварин є передозування анестетиків.

Прибирання трупа можливе лише тоді, коли смерть буде констатована особою, відповідальною за роботу з твариною.

Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЗАХИСТУ ТВАРИН
ВІД ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

С т а т т я 27. Державна політика у сфері захисту тварин
від жорстокого поводження

Державна політика у сфері захисту тварин від жорстокого поводження проводиться в таких основних напрямах:

  • контроль за дотриманням законодавства про захист тварин від жорстокого поводження;
  • установлення єдиних норм у сфері захисту тварин від жорстокого поводження;
  • пропаганда гуманного поводження з тваринами, розробка та впровадження освітніх програм з охорони та захисту тварин від жорстокого поводження;
  • установлення відповідальності за порушення законодавства про захист тварин від жорстокого поводження.

С т а т т я 28. Державне управління у сфері захисту тварин
від жорстокого поводження

Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту тварин від жорстокого поводження.

Управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження в межах своєї компетенції здійснюють:

  • центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;
  • центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та ветеринарної медицини;
  • центральний орган виконавчої влади з питань науки та освіти;
  • інші центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері захисту тварин від жорстокого поводження визначаються цим Законом та іншими законами України.

С т а т т я 29. Повноваження центрального органу виконавчої влади
з питань охорони навколишнього природного середовища
у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у сфері захисту тварин від жорстокого поводження належать:

  • координація інших органів виконавчої влади у сфері захисту тварин від жорстокого поводження;
  • реалізація державної політики у сфері захисту диких, домашніх, безпритульних тварин від жорстокого поводження;
  • затвердження порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах;
  • надання дозволів на створення зоопарків;
  • сприяння роботі громадських організацій з контролю у сфері захисту тварин від жорстокого поводження;
  • здійснення інших повноважень у сфері захисту тварин від жорстокого поводження відповідно до своєї компетенції.

С т а т т я 30. Повноваження центрального органу виконавчої влади
з питань аграрної політики та ветеринарної медицини
у сфері захисту тварин від жорстокого поводження

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та ветеринарної медицини у сфері захисту тварин від жорстокого поводження належать:

  • реалізація державної політики у сфері захисту сільськогосподарських тварин від жорстокого поводження;
  • здійснення контролю за розведенням та утриманням сільськогосподарських тварин, що виключає жорстоке поводження з ними;
  • надання дозволу на використання тварин у спортивних, видовищних заходах, фото- та відеозйомках, при організації розваг;
  • розробка та затвердження ветеринарно-санітарних вимог до утримання тварин у притулках, до утримання та розведення сільськогосподарських, диких тварин та під час їх транспортування;
  • розробка та затвердження правил використання тварин у видовищних заходах;
  • здійснення інших повноважень у сфері захисту тварин від жорстокого поводження відповідно до своєї компетенції.

С т а т т я 31. Повноваження центрального органу виконавчої влади
з питань науки та освіти у сфері захисту тварин
від жорстокого поводження

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань науки та освіти у сфері захисту тварин від жорстокого поводження належать:

  • контроль за дотриманням вимог цього Закону під час проведення наукових експериментів;
  • затвердження переліку наукових установ, які мають право проводити досліди на тваринах;
  • видача дозволів на проведення наукових експериментів над тваринами;
  • установлення порядку проведення наукових дослідів, експериментів на тваринах;
  • затвердження альтернативних методів та об’єктів для отримання наукових даних;
  • здійснення інших повноважень у сфері захисту тварин від жорстокого поводження відповідно до своєї компетенції.

С т а т т я 32. Нагляд органів внутрішніх справ за дотриманням цього Закону

Органи внутрішніх справ (патрульно-постова служба та дільничні інспектори міліції) здійснюють нагляд за дотриманням порядку вигулу домашніх тварин (собак) у громадських місцях та вживають відповідних заходів у разі порушення законодавства про порядок поводження й утримання домашніх тварин.

Міліція в порядку, встановленому Законом України “Про міліцію”, має право на застосування вогнепальної зброї до домашньої тварини в разі, якщо її поведінка створює загрозу для здоров’я людини.

Розділ V
ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ТВАРИН
ВІД ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

С т а т т я 33. Громадський контроль у сфері захисту тварин
від жорстокого поводження

Громадський контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища.

Громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища мають право складати протоколи за фактами жорстокого поводження з тваринами. Ці протоколи розглядаються відповідними органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища у сфері захисту тварин від жорстокого поводження:

  • беруть участь у проведенні спільно з працівниками державних установ ветеринарної медицини рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про захист тварин від жорстокого поводження;
  • надають допомогу органам державного контролю у сфері захисту тварин від жорстокого поводження в діяльності по запобіганню правопорушенням у сфері захисту тварин від жорстокого поводження.

С т а т т я 34. Контроль громадських організацій у сфері захисту тварин
від жорстокого поводження

Контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження може здійснюватися громадськими організаціями, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження.

Громадські організації у сфері захисту тварин від жорстокого поводження:

  • беруть участь у проведенні державними органами управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями планів і заходів, пов’язаних із захистом тварин від жорстокого поводження;
  • ставлять перед відповідними органами державної влади питання про конфіскацію тварин та відповідальність осіб, які їх утримують, відповідно до чинного законодавства, у разі виявлення фактів жорстокого поводження з тваринами;
  • подають до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист тварин від жорстокого поводження, в тому числі здоров’ю громадян і майну громадських організацій.

Громадські організації, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження, мають право одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації ними своїх статутних цілей і завдань.

Діяльність громадських організацій у сфері захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.

С т а т т я 35. Відповідальність за порушення вимог цього Закону

За порушення вимог цього Закону винні особи несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Внести до статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299, № 45, ст. 377; 2001 р., № 11, ст. 45, № 16, ст. 76, № 22, ст. 105; 2002 р., № 6, ст. 39, № 7, ст. 50, № 17, ст. 121, № 20, ст. 134, № 30, ст. 207, № 31, ст. 214; 2003 р., № 13, ст. 92, № 23, ст. 145, № 36, ст. 276; 2004 р., № 12, ст. 155, № 13, ст. 180, № 15, ст. 228, № 38, ст. 468, № 50, ст. 537; 2005 р., № 4, ст. 106, № 5, ст. 114, № 6, ст. 138, № 9, ст. 183, №№ 17-19, ст. 267, № 28, ст. 373, № 32, ст. 421, № 33, ст. 432) такі зміни:

1) пункт 72, внесений до статті 9 Законом України від 13 січня 2005 року № 2340-IV (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 9, ст. 183), вважати пунктом 721;

2) доповнити пунктом 76 такого змісту:

“76) розведення домашніх тварин (собак, котів, екзотичних та декоративних тварин) у племінних розплідниках, дресирування собак та підготовка фахівців у цих сферах”.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Президент України
В. ЮЩЕНКО

м. Київ
21 лютого 2006 року
№ 3447-IV

Адреси Закону в Інтернет:
http://www.gdo.kiev.ua/files/db.php?god=2006&st=692
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3447-15

Дивись також переклад англійською мовою (анотація)