12 липня 2006 р. близько 14:00 до Притулку для тварин Київського міського товариства захисту тварин (місце знаходження – с.м.т. Гостомель), вдерлася група людей на чолі з директором київської служби відлову бездомних собак Мироном Кучинським. Яка була мета цього „відвідування” – пояснень годі й очікувати.
Ася Серпінська, яка очолює Київське міське Товариство захисту тварин та коштами й зусиллями якої було створено Притулок для тварин, під час інциденту була відсутня. Про наміри представників КМДА відвідати її притулок вона повідомлена не була. У Притулку працювало двоє робітників, яких порушники проігнорували.
Неочікувані гості почали розгулювати Притулком у супроводі такого собі Колі Малюгіна. (Довідка від автора: Коля Малюгін – колишній волонтер Притулку, який разом з дружиною Іриною Терещенко заснував Молодіжну лігу захисту тварин, а згодом, про що свідчить цей та інший випадки, знайшов порозумінння зі службою відлову). Малюгін, як заправський ексурсовод, водив гостей по Притулку, вибираючи для показу сміття, будівельні матеріали тощо, – словом усе те, що справляє негативне враження.
Стрічка новин
КП «Центр ідентифікації тварин»
від 12.07.2006
|
12–13 липня 2006 року проводилися виїзні наради у міських притулках для тварин (на виконання пункту 14 протоколу доручень напрацьованих під час наради у Київського міського голови 05.06.2006 року).
До складу комісії входили:
- заступник начальника Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (КМДА) Іллінський М.М.,
- заступник начальника Управління ветеринарної медицини в м. Києві Слободянюк І.П.,
- начальник відділу моніторингу, звязків з громадськістю та ЗМІ КП «Центр ідентифікації тварин» Нерубащенко Н.І.,
- провідний спеціаліст відділу моніторингу, звязків з громадськістю та ЗМІ КП «Центр ідентифікації тварин» Данилейко О.О.,
- директор КП «Притулок для тварин» Кучинський М.В.,
- заступник директора притулку для тварин БФ «Сиріус» Ємельяненко Л.В.,
- директор притулку для тварин ГО «Товариство захисту тварин «SOS» Мохнева Н.А.,
- голова Громадської Ради з питань поводження та захисту тварин в суспільстві Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (КМДА),
- президент ВГО «Кінологічний клуб України» Сулімов І.І.,
- в.о. президента ГО «Жива планета» Савчук Г.С.,
- член правління ГО «Товариство захисту тварин «Захист» Агафонова Л.М.,
- член правління ГО «Товариство захисту тварин «Захист» Супручок О.Г.,
- член ГО «Молодіжна ліга захисту тварин» Найденова І.П.,
- член ГО «Молодіжна ліга захисту тварин» Терещенко М.,
- член ГО «Молодіжна ліга захисту тварин» Гринина Ю.,
- кореспондент газети «Сегодня» Божко Л.,
репортер КДР ТРК Шматко О.
Метою виїзної наради було в першу чергу проаналізувати та прослідити роботу притулків. Всі ці дані плануються використовувати під час реалізації заходів з питань регулювання чисельності безпритульних тварин в м. Києві.
12 липня 2006 р., 11:00–12:30.
Відвідали притулок для тварин ГО «Товариство захисту тварин «SOS» (м. Київ, с. Пирогово).
Директор притулку Мохнева Наталія Андріївна. За довідками звертайтесь по тел. 8(050) 358–58–90.
12 липня 2006 р., 13:00–14:00.
Відвідали притулок для тварин ГО «Київське міське товариство захисту тварин» (Київська обл., стм Гостомель).
Директор притулку Серпінська Ася Вільгельмівна.
12 липня 2006 р., 15:00–16:30.
Відвідали притулок для тварин КП «Притулок для тварин» (Київська обл., смт Бородянка).
Директор притулку Кучинський Мирон Володимирович. За довідками звертайтесь по тел. (044) 432–08–11, служба відлову (044) 432–87–33.
13 липня 2006 р., 11:00–12:00.
Відвідали притулок для тварин БФ «Сиріус».
Директор притулку Мезінова Олександра Вікторівна. За довідками звертайтесь по тел. (050) 550–71–39.
Адреса статті в Iнтернет: http://cipets.kiev.ua/ua/mnews/15283
|
Подібних ознак, які відвідувачі фіксували на свої камери, у Притулку достатньо – адже тут кілька місяців триває ремонт і будівництво стерилізаційного пункту для тварин. Та й загалом, цей притулок лише віддалено нагадує подібні європейські заклади, і цього Ася Вільгельмівна ніколи не приховувала.
Створений на базі занедбаного корівника Притулок за 6 років своєї роботи не отримував жодної копійки ані з боку міської влади, ані з боку будь-яких зарубіжних благодійних фондів. Існує притулок на пожертви співчуваючих киян.
Однак харчів та доброго ставлення з боку працівників та волонтерів тваринам завжди вистачало, про що завжди свідчили їх догляджений вигляд та променистий вираз очей.
Притулок для тварин був створений 2000 року на кошти родини Серпінських далеко за межами населеного пункту Гостомель, – іншого місця для створення притулку Київська мерія не змогла (не бажала) віднайти. А втім Притулок значною мірою, до того ж винятково гуманним шляхом, вирішує столичну проблему безпритульних тварин, підбираючи чотириногих жертв людської жорсткості, проводячи широку безкоштовну кампанію по стерілізації та влаштуванню тварин для усіх бажаючих.
На сьогодні в Притулку утримується близько 700 собак та котів. Це єдиний в Україні притулок такого масштабу. Його унікальність полягає ще й у тому, що тут знаходять шанси на нове життя ще й двоногі бідолаги, від яких свого часу відвернулося й суспільство, й держава. Прикметно, що двері Притулку завжди відкриті для громадян. Навіть паркан тут з’явився не так давно.
Натомість Комунальне Підприємство „Притулок для тварин” у с. м. т. Бородянці (директор – Мирон Кучинський) схожий швидше на засекречений військовий об’єкт, вхід до якого закритий для допитливих журналістів (дивись, наприклад, цю статтю). Автор статті, журналіст Першого національного, редактор програми „Хто в домі хазяїн?” має неодноразовий гіркий досвід таких відвідин.
За об’єктивну інформацію Кучинський вже двічі погрожував Першому національному (сміх та й годі!) судовими позовами. За вивіскою„Притулок” посадовці КМДА та гицелі, що їм підчиняються, цинічно приховують страшні будні нестерпних страждань живих істот.
Принципова позиція Асі Серпінської та її Товариства не сприяла партнерським стосункам зі службою, яка методично й небезкорисливо відловлює й убиває бездомних тварин. Лише за час нової київської влади Ася Вільгельмівна неодноразово намагалася проінформувати Київського міського голову в страшній проблемі бездомних тварин, на якій наживається купка чинуш.
Однак на звернення Київського міського товариства захисту тварин зрештою прийшла цинічна й безглузда за своїм змістом відписка від імені Миколи Іллінського, заступника начальника управління охорони навколишнього середовища виконавчого органу Київради.
Інформація про жорстоке ставлення до тварин в м. Києві з боку служби відлову таки дійшла до Леоніда Черновецького, але не від шановного Товариства захисту тварин (доказ того, що листування з владою – річ безнадійна).
Як повідомила „Газета по-київськи” (10.06.2006) Леонід Михайлович дізнався про страждання тварин не від своїх помічників, які отримували від захисників тварин відповідні звернення, а... від якоїсь безіменної прихожанки церкви, яку відвідує. Мер обіцяв зробити крок до вирішення цієї проблеми шляхом громадських слухань тощо. Отже, в захисників тварин таки з’явилась надія, однак...
На думку Асі Вільгельмівни,
служба відлову тепер готує собі алібі, щоб гарно виглядати перед новою владою, зокрема шукає союзників у таборі захисників тварин. Кучинський добре розуміє, що наше товариство не піде на компромісні кроки, бо це призведе до покривання чорної справи.
Одного разу Кучинський та Берзіна (директор Центру ідентифікації тварин) вже зверталися до мене з пропозицією підписати якесь звернення, у якому робота системи відлову тварин та їх ідентифікації подавалася у напрочуд позитивному, а тобто неправдивому вигляді. Я відмовилась підписатися під таким зверненням. Як мені стало відомо пізніше, цього листа відіслали за кордон у відповідь на скаргу щодо жорстокого поводження з тваринами в Києві з боку очолюваної Кучинським служби відлову.
Показово, що мій підпис таки сфальшували, – використали моє добре ім’я, щоб покрити свої чорні справи. Останній інцидент зі вторгненням „комісії”, очолюваної головним гицелем міста до нашого притулку у такий дикунський, злочинний спосіб – цілком у стилі цієї категорії людей. А означає це їхню повну безкарність. Чого ще можна чекати від людей такого роду занять? В будь-якому цивілізованому суспільстві таким як Мирон та йому подібним не подали б руки, адже вони в нього по лікоть у крові.
Хотілося б вказати й на причину такої відверто нахабної поведінки гицелів – це вакуум, у якому знаходиться інформація про справжній стан речей стосовно відлову, утримання, утилізації трупів відловлених тварин та фінансування цієї системи. Я не чекаю нічого позитивного від комунального підприємства, що наживається на заготовці трупів бездомних тварин.
Якщо навіть Київський міський голова з волі Божої дослухається нарешті до захисників тварин і змінить систему контролю над бездомними тваринами, то там не може бути місця таким як Кучинський, Берзіна, Муховиков, Іллінський та іншим, які втратили орієнтири між добром і злом, стилем життя яких стали подвійні стандарти.Прикметно, що й чуйним ставленням чи елементарною повагою до людей ці персони також не відрізняються.
Я заявляю, що вторгнення на територію нашого притулку було здійснено з метою заподіяння шкоди нашій справі та іміджу нашого старовинного товариства. Нагадаю, що засновником і першим президентом Київського міського товариства захисту тварин був відомий український поет Максим Рильський.
Прикро, що представники влади не здатні самі на добрі справи, та ще й перешкоджають у цьому іншим. Сором та й годі!
Анжеліка КОМАРОВА
РУС
EN
Повернутися