Притулок

... або кому вигідний смертельний конвейєр на алеї Центрального ринку?

«Як ти могла, ти позбавила свого кота єдиної радості!», «Гицелька!», «А от якби тобі так!» і ще багато «приємних» епітетів наслухалась я на свою адресу після того, как каструвала свого Боніфація. Причому обурювались не лише заторкнуті за живе або з чоловічої солідарності представники сильної статі, але й дівчата, «гуманні» та «милосердні».

Ми відповідаємо…

Чому у лапках? Тому що у багатьох з тих, що обурювались, кішки і коти вільні в своїх сексуальних стосунках, адже «природа не терпить втручання». Тих сотень кошенят, що народжуються протягом всього життя кішок, вистачить, аби забезпечити ними всі родини міста і околиць. І от коли пропозиція починає перевищувати попит, постає резонне питання: куди подіти незаплановане потомство? Найбільш рішучі топлять новонароджених у відрі (чим не ознака гуманності?), більш жалісливі ладні викласти певну суму грошей, щоб їхніх кошенят прилаштували десь в добрі руки. Хтось для цього друкує кольорові фотографії і розклеює по стовпах, хтось дає об`яву до рубрики «Тварини», а хтось збирає всю пухнасту братію і здає на ринок, причому зауважте, зовсім не за гроші, а навіть у збиток собі. Проте, як кажуть: «с глаз долой - из сердца вон»...

Для кого друг, а кому навар

Здавалося б, ось воно вирішення проблеми: ви здихались непотрібних кошенят або цуценят, продавець має свій зиск, а якась людина придбала довгоочікуваного друга. Скажу чесно, іноді й таке трапляється, але у дуже рідкісних випадках.

Часто-густо тварини, що їх віддано на реалізацію, стають просто товаром, для перекупників навіть неодухотвореним. Товар підлягає реализації, а значить, головне в цьому бізнесі, як і в будь-якому іншому, – гроші. Але кожен, хто хоч раз здавав кошенят на алеї Центрального ринку, знає, що за одну голову необхідно заплатити продавцю не менш ніж 20 гривен – на харчування. Котячий приплід в середньому – 4 кошеняти, значить, відразу ви сплатите мінімум 80 гривень. Все, гроші отримані, коло замкнулося.

Ви спитаєте, а яка ж подальша доля цих маленьких тваринок? Саме тут і починається найстрашніша смуга в їхньому житті, яку ви «гуманно» їм приготували.

Строк годності – 3 дні

Цих людей легко упізнати: вони щодня стоять на алеї Центрального ринку з дитячими манежами, наповненими різнобарвними та різного віку кошенятами й цуциками, явно від різних приплодів. У холод і сніг, в жару і дощ ця малеча працює на своїх хазяїв.

Вовтузячись на старій ганчірці, хворі разом зі здоровими, такий товар має орієнтовний строк годності – 3 дні. Якщо за цей час ніхто не купив кошеня чи цуценя, скоріше за все воно піде в розход: або помре саме от підчепленої інфекції, або його задушать сильніші особини, а, скоріше за все, ще занадто слабкий організм не подужає голоду і погодніх умов. Так-так, ви досі наївно думали, що ваші гроші витрачаються на годування підопічним? Нічого подібного! Покришений, наче голубам, шматочок хліба – це краще, на що можуть розраховувати маленькі коти і цуцики.

По закінченні робочого дня картонні коробки під зав`язку наповнюються живим товаром, що пищить, та відносяться до найближчого гаражу-складу на ночівлю. Вранішня ревізія покаже, кому ще судилося попрацювати на свого мучителя, а хто закінчив свій шлях достроково. Трупики загиблих тваринок і тих, хто вже зовсім кволий, відправляють до целофанового пакету і на ближній смітник, де ще живі малята в жахливих муках проведуть останні години свого короткого життя...

Почому відро кошенят?

Окрім такого садистського способу заробляння грошей, існує ще кілька не менш жорстоких варіантів. Практично у кожного перекупника є свої постійні клієнти, які скуповують живий товар оптом - як жартує дехто з них, «на відро». І справа, на жаль, зовсім не в тому, що добрий дядя їх викуповує з рабства, лікує та відпускає на волю. Одна категорія таких покупців купує маленьких кошенят і цуценят для притравлювання бійцівських та мисливських собак, щоб ті «вживу» почутили смак крові. Роздерті трупики тварин можна знайти у будь-якій посадці, де займаються зі своїми улюбленцями власники собак. Одній з моїх знайомих пощастило серед рештків знайти та врятувати ще живе цуценя...

Інші «любителі» закупають пискучу дрібноту на харч екзотичним тваринам: удавам, крокодилам, нутріям. Дешевше і доступніше, ніж ті ж лабораторні миші й пацюки...

Всі знають, але всі мовчать

Коли я почала розробляти цю тему, то була здивована загальною обізнаністю людей. Практично кожен опитуваний міг доповнити картину жахливими подробицями. Постає закономірне питання: чому ж тоді в Луганську продовжується ця жорстока торгівля? Куди дивиться влада, «зелені», захисники тварин, міліція, нарешті? Чи цей страхітливий бізнес вигідний ще комусь, окрім самих перекупників? Розмотуючи цей клубок, з`ясувала, що ніхто у місті не хоче відповідати за «собачу» алею, розташовану поруч з Центральним ринком. Тобто у самому серці Луганська триває «беспредел» і всім до цього байдуже!

Ось що відповів на питання про торгівлю в цьому місці начальник споживацького ринку та сфери послуг Луганської міськради Юрій Ряплов: «Торгівля на алеї біля Центрального ринку не санкціонована. Міськрада дала вказівку міліції звільнити цю територію і ліквідувати торгівлю. Всі претензії до них і їхньої роботи. А взагалі, де їм торгувати? Місця у нас в місті під «пташиний ринок» немає, та й питання таке ніколи не стояло. А що, назріла необхідність?».

Сподіваємось, Юріє Михайловичу, що після цієї публікації у Вас щось посунеться з мертвої точки: можливо, принаймні особисто перевірите виконання Вашого розпорядження або нагадаєте міліціянтам про їхні обов'язки!

До речі, з міліцією справа ще загадковіша - прямо тайна, вкрита мраком. За тиждень підготовки матеріала зв`язатись та отримати роз`яснення у представників охорани правопорядку виявилось справою не легкою. Начальник відділку мілиції, розташованого на Центральному ринку, Валерій Липецький, відмовився будь-що коментувати без дозволу вищого начальства, а потому і взагалі згадав, що це не його територія. Дільничний міліціонер, що обслуговує дану дільницю в Ленінському районі, Олег Гармаш поскаржився на те, що в нього занадто великий фронт робіт й до всього не доходять руки. «Мене взагалі місяць не було, на сесії був, навчався. Лише день тому на роботу вийшов, - розповів міліціянт. – Раніше я складав кілька протоколів, потім передавав їх до суду. Чим все скінчилося і чи покарали винних – не знаю. А для того, щоб розігнати цю алею, потрібна письмова вказівка начальника райвідділу або вищого начальства, виділення людей, служби ППС. Це ж кожен день треба ходить і займатися, щоб эфект був», - цілком слушно зауважив дільничний.

Моя хата з краю

А ходити і займатися треба. Якщо не заради безневинних тварин, то принаймні заради здоров`я самих же людей. Адже всі ті, хто незаконно торгує живим товаром, не мають ніяких документів про стан здоров`я котів та собак, а про прививки взагалі не йдеться. Виходить замкнене коло: нема місця для торгівлі – то начебто немає і самих тварин. Але вони є! І жодної гарантії, що вон не хворіють на якусь чумку, ентеріт або й того гірше - сказ.

Спроба з'ясувати, хто ж все-таки «крайній», взагалі зайшла у глухий кут. Головний державний інспектор з ветеринарної медицини в місті Луганську Михайло Переплетчиков повністю «відхрестився» від цієї проблеми: «Торгівлі там не має бути. Місцева влада повинна організувати і виділити місце під спеціалізований ринок. Мої люди обслуговують лише ринок на 3-му километрі, що торгує сільськогосподарськими тваринами», - чітко і ясно заявив Переплетчиков.

Однак співробітники ветеринарної міліції не поділяють такої позиції. Інспектор відділу ветеринарної міліції з ведення карантинних ветеринарних заходів УМВС області Віталій Сегеда наполягає на тому, що це в першу чергу відповідає інтересам управління ветеринарної медицини.

«Ці тварини продаються без ветеринарно-супроводжувальних документів, без ветеринарного свідоцтва форми №1, яке б підтверджувало, що тварина не хворіє і вийшла з території, благополучної в епізоотичному відношенні (стан розповсюдженості інфекційних хвороб тварин на конкретній території у певний проміжок часу), тобто без накладення на район карантину щодо сказу або інших захворювань. Можу сказати, що буквально місяць тому такий карантин по сказу було накладено на територію Малої Вергунки, звідки не можна було вивозити тварин, а тим більше торгувати ними, - розповів інспектор. – Тому-то Переплетчиков і повинен слідкувати за обстановкою в місті, щоб попереджувати появу, поширення і зараження людей такими небезпечними хворобами, як сказ».

Вирішення проблеми

Зі свого боку ветеринарна міліція вважає, що єдиним вірним рішенням буде виділити ділянку для санкціонованої торгівлі хатніми тваринами на якомусь із ринків. Тоді у людей буде постійне місце, і вони зможуть на законних підставах, з додержанням всіх норм займатися уже легальним бізнесом.

На даний момент ветеринарна міліція не може навіть скласти протокол та виписати штраф на максимальну суму 8,50 гривень (!), при цьому дільничний міліціонер має право оштрафувати на суму до 250 гривень за торгівлю у непередбаченому для цього місці. Але до офіційного покарання справа, як правило, доходить дуже рідко, та й зберігати-годувати конфіскованих тварин ніде і немає за що...

Що стосується «безкоштовних» кошенят, то тут вихід один: піклуйтеся завчасно про те, щоби у Вашого улюбленця не було незапланованого потомства. Кастрація або стерилізація тварини, всупереч розповсюдженій думці, абсолютно не впливає на її здоров`я, при цьому найкращим чином вирішує проблему безпритульних котів і собак, страждань невинної малечі, а вас – докорів сумління.

Точка зору: Ані коштів, ані бажання

У Луганську всього 3 місяці тому зареєстрований перший і єдиний благочинний фонд допомоги безпритульним тваринам «Дай лапу». Секретар зі связків з громадскістю Марина Мицька та представник фонду Ганна Стрельцова обурені ситуацією, що склалася у місті.

– Ця алея і все, що на ній діється, у всіх на слуху. Наш фонд розпочав своєрідну акцію протесту. Ми розклеюємо і роздаємо листівки, в яких просимо людей не віддавати своїх тварин до рук перекупників, а спробувати самим прилаштувати кошеня чи цуценя в добрі руки. Но головним профілактичним заходом, звичайно ж, лишається стерилізація, і це ми намагаємось донести до всіх любителів тварин.

Імовірно, багато хто з луганчан не знає, що в нашому місті проблемою безпритульних тварин займається лише одна організація – «Луганськсервис» – котра, на жаль, має на меті лише знищувати бродячих собак, причому далеко не в гуманний спосіб. Про те, щоб перенаправити гроші, призначені на убивство тварини (а це 70 гривень на одну собаку) - на її відлов, стерилізацію та вакцінацію, в міськраді і чути не хочуть. Кажуть – не заведено, та й чесно кажучи, надто добра це годівниця. А якось допомогти нам, виділити принаймні місце для будівництва притулку для безпритульних тварин – як завжди, немає коштів. Зрозуміло, гуманність – річ затратна...

В тему: Літера закону

Між тим в Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IV в статті 4 «Основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження» чітко сказано, що одним із принципів є «заборона жорстоких методів умертвіння тварин», а також передбачена «відповідальність за жорстоке поводження з тваринами».

Відповідальність передбачена Кримінальним кодексом України, статтею 299 «Жорстоке поводження з тваринами» і карається штрафом до 50 мінімальних доходів громадян,що не обкладаються податком, або арештом до 6 місяців.

Анастасія Новикова
газета «Городской курьер»
9 квітня 2008

Адреса статті в Інтернет: http://irtafax.com.ua/analytics/2008-04-09-19.html