Бібліотека

Щороку в Україні знищують сотні тисяч безпритульних собак та котів. Лише в Києві за минулий рік ця цифра сягнула за 16 тисяч. Чи приносить така жорстока практика очікуваний результат: зменшення чисельності чотирилапих бродяжок? Ні. Інстинкт самозбереження виду примушує уцілілих тварин потроювати свою репродуктивну функцію. Додає свого і людська безвідповідальність: часто-густо колишні домашні улюбленці стають мішенями для гицелів. І дарма кивати на безвихідь. Сьогодні кожен обиватель знає, що зменшувати кількість безпритульних тварин можна шляхом стерилізації (кастрації). І хоча одна згадка про цю хірургічну процедуру викликає у певних людей (особливо у чоловіків) внутрішнє неприйняття, можна лише погодитися: на сьогодні це єдина альтернатива бездушному варварському вбивству тварин.

Керівник Центру "Айболіт" Сергій Орлюк з волонтерами Людмилою Тарутой і Ольгою Казакової

Попри нашу обізнаність, альтернативна методика регуляції котячо-собачого населення поки що не знайшла свого масового втілення навіть у столиці – через фінансовий зиск комунальних служб відлову, що знаходяться на госпрозрахунку. І доки в Києві триває гостра суперечка між захисниками тварин та кілерами чотириногих мешканців – до передової європейської технології вже залучилося місто Бердичів, що на Житомирщині.

Усе почалося з масового обурення бердичівлян, які чинили опір працівникам служби відлову. Нерідко гицелів били і висловлювали їм у вічі своє презирство. До того ж від своєї брудної роботи „шарикови” отримували вельми сумнівний зиск: 6 грн. 50 коп. за спійманого кота чи собаку, а неприємностей – цілий віз. Це ганебне ремесло в тихому провінційному містечку стало вкрай непопулярним і, як наслідок, три останніх роки поспіль тварин тут не відловлювали. Треба сказати, що й таких катаклізмів, як епідемія сказу тощо, якими лякають киян столичні гицелі, також не сталося.

Однак бердичівські захисники тварин вирішили усе-таки тримати кількість чотирилапих громадян під своїм контролем. Цю гуманну ініціативу підхопив керівник Центру ветеринарної медицини „Айболит” Сергій Орлюк. За згодою Бердичівського міського голови Василя Мазура та депутатів міськради на базі приватної ветклініки кілька місяців тому була розпочата програма з регуляції чисельності безпритульних тварин. Схема відома: собак стерилізують, вакцинують, перетримують і відпускають на їхні нажиті місця. А щоб повторно собака не пройшов таку процедуру – його вухо прикрашають червоною стрічкою. Така сережка слугує колишнім бродяжкам свого роду паспортом і перепусткою в нове життя. Але ж хто відловлює собак з вулиці, якщо гицелів тут вважають персонами нон-грата? Бердичівляни виявилися оригінальними у вирішенні цієї проблеми: собак приносять до „Айболиту” звичайні мешканці міста, та ще й премію за це отримують: 20 грн. Кошти виділяються з міського бюджету. Таким чином Бердичів поєднав гуманність з раціональністю. Киянам би повчитися!